Якщо є час читати
Існує стійке уявлення, що дотепність — вроджена властивість: людина або швидка на язик, або ні. Спостереження за тими, кого вважають дотепними, показує інше. Вони не швидші за інших — вони уважніші до формулювань і мають більший запас слів, з яким можна працювати.
Механіка майже завжди та сама. Співрозмовник вимовляє фразу, у якій є багатозначне слово, стерта ідіома або логічна натяжка. Дотепний помічає це за частку секунди — не тому, що думає швидше, а тому, що звик слухати не лише зміст, а й самі слова. Далі лишається озвучити те, що вже помітилось.
Звідси й практичний висновок: дотепність тренується не вправами на швидкість, а читанням і звичкою помічати мову. Люди, які багато читають, мають більший словниковий запас у активному доступі, і саме він дає ту секунду переваги, яку сприймають як природну гостроту розуму.